Жити–бути, жити собі, жити–поживати

Жити–бути, жити собі, жити–поживати

«Жив–був дід та баба», – чуємо початок казки в радіопередачах, а то читаємо і в дитячих книжках. Але такий вислів є характернішим для російських народних казок: «Жил–был старик со старухой»; українська народна казка з діда–прадіда починалась висловом жити собі: «Жив собі дід та баба, була в них курочка ряба» (казка) або жити–поживати: «Жив–поживав козак заможний Клим» (Л. Глібов).

Вислів жити–бути трапляється в художній літературі («Жила–була в гаю сорока». – Л. Глібов), але не слід заміняти ним усі інші українські народні вислови, а тим більше відкидати їх.