Варто, тільки, тільки–но, як тільки

Варто, тільки, тільки–но, як тільки

Інколи доводиться чути з уст і бачити на письмі вислови на кшталт: «Варто мені взятися за роботу, як він одразу ж кличе мене до себе»; «Варто мені лягти, як миттю засинаю». В обох цих фразах слово варто, вжите в значенні прислівника, стоїть не до речі, його механічно перенесено з російських висловів «стоит мне взяться за работу», «стоит мне лечь». По–українському в таких випадках слід сказати: «Тільки (або ? тільки–но, як тільки) візьмусь за роботу, він одразу кличе мене до себе»; «Тільки (або ? тільки–но, як тільки) ляжу, миттю засинаю».

Слово варто кажемо тоді, коли хочемо висловити, що слід або не слід щось робити, що є в цьому потреба чи рація: «І справді варто було б попливти човном» (І. Нечуй–Левицький); «То видно, ще не варто над ним і сумувать» (Леся Українка); «Варто щось попоїсти» (Б. Грінченко) .